"З Міноборони ми співпрацюємо з 1992 року, - розповідає директор ( він же художній керівник) "Геральдичної палати" - Коли я вперше представив міністру оборони Олександру Кузьмуку ескізи нашивок, його покоробила кругла форма забраження. "Тобі що в руки циркуль потрапив?" - запитав він. А зараз ввів круглий знак Центральгого апарата Міноборони..."
Сьогодні на військову техніку як розпізнавчий знак наноситься зображення Малого герба України. Причому його пропорції спотворюються просто безбожно - хто як знає, так і малює. А це вже протизаконно.
Проте, схоже, подібному "геральдичному свавіллю" в країні приходить кінець.
Влітку цього року Президентом України підписаний Наказ №694, покликаний впорядкувати дану діяльність в силових структурах. А на даний момент очікує затвердження на законодавчому рівні розроблена "Геральдичною палатою" спільно з представниками силовиків "Концепція розвитку символіки та емблематики ЗС та інших формувань України".
В основу емблем покладені стародавні військові символи - наприклад, грецький (його також помилково називають "скіфським") щит "пельта" - найстародавніший військовий атрибут, найдений на території країни, в Причорномор'ї, а також достатньо древній "щит Святослава". А ще так званий "козацький хрест", що є символом українського козацтва.
В ескізах, розроблених "Геральдичною палатою", максимально гармонічно поєднуються європейська геральдика і національна символіка.
Також геральдисти, на основі світових стандартів, виправили доволі "модну" сьогодні у силовиків помилку - зображення в знаках символів, які з часом втрачають значення. Наприклад, на емблемі військових авіаторів зараз зображений винищувач Міг-23, але вже сьогодні - це застарілий літак, а завтра його взагалі не буде на озброєнні.
До того ж чому, напиклад, льотчики військово-транспортної авіації повинні носити зображення винищувачів, до яких не мають жодного відношення? У інших не краще - наприклад, даішники сплять і бачать на своїй нашивці зображення легкового автомобілю дизайна 70-х років.
Немало знадобилося праці геральдистам впевнити їх, що, взагалі, навряд чи варто ліпити сюди конкретну машину, яку геральдичним знаком назве хіба що людина, неспроможна відрізнити сувенірний вимпел від бойового прапору.